Натуральні домашні чіпси

Згідно з кулінарною легендою, картопляний чіп "народився", коли шеф-кухар одного з ресторанів, на ім’я Джордж Крум, працюючи в 1853 році в місті-курорті Саратога-Спрінгс, що на сході штату Нью-Йорк (США), представив перші шматочки чіпсів одному з найбагатших і найуспішніших підприємців США XIX століття на ім’я Корнеліус Вандербільт.


Вандербільт, відвідуючи ресторан, де працював Крум, поскаржився на те, що картопля на його тарілці була недостатньо тонко нарізана і хотів повернути порцію. Обурившись на те, що тарілку було відіслано назад, Крум нарізав свіжу порцію картоплі так тонко, що вона стала схожою на папір. Приготувавши її так, щоб вона не була занадто хрусткою і її можна було підхопити виделкою, він наказав винести блюдо назад Вандербільту, чекаючи, що від побаченої віртуозної майстерності кухаря той буде осоромлений і покине заклад.

Замість цього залізничний магнат оцінив блюдо дуже високо. Так з’явилася нова страва. Але, як зазначали деякі джерела, ця історія швидше і ймовірніше народна казка або вигадка, ніж реальний факт.

Як би там не було, історія Крума-Вандербільта може бути і фольклором, проте саме американці володіють правами на назву цієї улюбленої багатьма закуски.
Є тисяча вісімсот двадцять два британських рецепта для «картоплі, обсмаженої в шматочках або стружках». Вона нарізається до чверті дюйма або просто через кулінарну тертку прямо в киплячу олію.

Відомі й сумні факти про цей продукт, наприклад, коли Сполучені Штати включилися в Другу світову війну, картопляні чіпси були проголошені «несуттєвою їжею» і їх виробництво тимчасово припинилося. Однак протести і аргументи виробників чіпсів переконали військову виробничу раду відступити. Завдяки їх старанням, картопляні чіпси стали продаватися навіть краще під час і після війни, ніж раніше. Незабаром це кулінарне блюдо стало популярним по всьому світу.

Професор Вільям Е. Лі з Університету Південної Флориди вивчав картопляні чіпси зі строго наукової точки зору. Після довгих років досліджень унікального хрускоту картопляних чіпсів, поряд з іншими солоними закусками, до початку 90-х років він зарекомендував себе як авторитет в тому, що робить чіпси такими привабливими. Лі виявив, що звук хрускоту при вживанні чіпсів сприяє задоволенню, яке випробовуваний отримував від своєї закуски. У дослідженні «Аналіз харчових дробильних звуків під час мастірованія» він виявив, що люди, які вживають чіпси реагують на кількість звуку, створюваного ними з кожним укусом. Лі із спостережуваних ним людей, які носили навушники, що не давали можливості досить розбірливо чути хрускіт при вживанні цього продукту, починали нудьгувати швидше. А ті, хто добре чув ці звуки, отримували від чіпсів набагато більше задоволення і більш тривалий час це відчуття зберігалося. Як правило, перші приємні відчуття починалися вже після вживання 10 чіпів.