Каталог різних порід собак. Каталог пород собак. Опис, розведення та утримання тварин.
FCI №238
Муді (наголос на другому складі) є найближчим родичем інших угорських порід — пум і пул. Це універсальна пастуша собака для дрібної худоби.
До 19 століття багато різновидів пастуших собак змішувалися і навіть не мали конкретної назви. Імовірно, це були різні угорські вівчарки, а також багато видів старонімецьких вівчарок і пастуших собак.
Також цілком можливо спорідненість з німецьким шафпуделе і навіть Хорватською вівчаркою, на яку муді надзвичайно схожа.
Тільки в 1936 році стандарт муді був остаточно розроблений і порода отримала теперішню назву. Зараз муді популярна як у себе на батьківщині, так і за її межами.
Муді — універсальний працівник, друг, партнер, охоронець, спортивна собака. Вона незвичайно розумна і завжди готова працювати. Це витривала міцна собака невеликих розмірів.
Муді підійде для утримання в місті і квартирі за умови достатнього вигулу, активних занять. Можна зайнятися з собакою аджиліті або фрізбі, бігом або велосипедними прогулянками.
Робота муді нагадує роботу австралійської вівчарки і келп, — муді схиляє голову і пильно дивиться на худобу як на жертву. Шерсть муді стійка до атмосферних опадів, практично не потребує в розчісуванні і регулярному ретельному догляді.
FCI №238
Муді (наголос на другому складі) є найближчим родичем інших угорських порід — пум і пул. Це універсальна пастуша собака для дрібної худоби.
До 19 століття багато різновидів пастуших собак змішувалися і навіть не мали конкретної назви. Імовірно, це були різні угорські вівчарки, а також багато видів старонімецьких вівчарок і пастуших собак.
Також цілком можливо спорідненість з німецьким шафпуделе і навіть Хорватською вівчаркою, на яку муді надзвичайно схожа.
Тільки в 1936 році стандарт муді був остаточно розроблений і порода отримала теперішню назву. Зараз муді популярна як у себе на батьківщині, так і за її межами.
Муді — універсальний працівник, друг, партнер, охоронець, спортивна собака. Вона незвичайно розумна і завжди готова працювати. Це витривала міцна собака невеликих розмірів.
Муді підійде для утримання в місті і квартирі за умови достатнього вигулу, активних занять. Можна зайнятися з собакою аджиліті або фрізбі, бігом або велосипедними прогулянками.
Робота муді нагадує роботу австралійської вівчарки і келп, — муді схиляє голову і пильно дивиться на худобу як на жертву. Шерсть муді стійка до атмосферних опадів, практично не потребує в розчісуванні і регулярному ретельному догляді.
FCI №318
Кішу пішла від стародавніх японських собак середнього розміру, які існували в Японії кілька тисяч років тому. Як окрема порода кішу сформувалася в гористих Райнох Kishu, від чого й отримала свою назву.
Спочатку ці собаки були яскравих і строкатих забарвлень — червоні, плямисті або тигрові, але з 1934 року для кішу був затверджений стандарт, що допускає лише однотонні непомітні забарвлення.
Вже до 1945 року собаки яскравого забарвлення більше не народжувалися. І головними кольорами Кішу стали сніжно білий і рудий.
Кішу відноситься до групи японських шпіців разом з такими породами як Ка, Сікоку і Хоккайдо. У минулому кішу була мисливською собакою і використовувалася для полювання на дикого кабана та оленя.
Це собака середнього розміру, добре врівноважена і мускулиста. Кішу дуже витривала, своїм виглядом виражає благородство, гідність і найкращі почуття.
Зараз це прекрасна собака-компаньйон, все ще досить рідкісна за межами своєї батьківщини. Кішу віддана господареві, слухняна і добра.
Це не поганий сторож, але кішу зовсім не агресивна, хоча завжди пильна і недовірлива до всіх сторонніх людей.
Кішу не потрібний складний догляд. Два рази на рік під час линьки потрібно ретельно вичісувати шерсть. Цьому собаці потрібні тривалі прогулянки і можливість побігати.
FCI №144
Чому породу назвали саме так, нині доводиться тільки здогадуватися. Цим словом — "boxer" або "boxel" — німці нерідко називали булленбейсерів ще за кілька десятилітть до того, як з'явилися перші справжні боксери.
У 1887 році Георг Альт привіз із Франції в Мюнхен тигрову суку по кличці Флора в типі вже зникаючого в цих краях брабантського булленбейсера. Це і було початком племінної роботи з породою німецький боксер.
Боксери з самого початку виводилися виключно в якості службової собаки, і цей пріоритет підтримується в розведенні боксерів і до цього дня. Тому не дивно, що вже в 1895 році боксер був вперше представлений в якості нової самостійної породи на виставці.
Наслідком цієї виставки було створення Боксер-клубу. Так що саме 1895 рік прийнято вважати офіційним роком народження породи. Свою першу самостійну виставку Боксер-клуб провів 29 березня 1896 році, учаcть у ній взяли 25 боксерів.
Перший стандарт боксера був прийнятий відразу ж після утворення Боксер-клубу в 1896 році і коректувався в 1902 і 1905 роках, і в такому вигляді він проіснував дуже довго. В подальшому розвитку породи боксерам надзвичайно пощастило: доля подарувала їм генія.
Фрідерум Штокман (в дівоцтві Фон Міріам), 19-річна студентка, народжена в 1891 році в Ризі, виготовила скульптуру боксера, яка експонувалася в 1910 році на художній виставці в Мюнхені і привернула загальну увагу.
Це була не просто скульптура, це був прозорливий погляд у майбутнє породи, що вказав шлях розвитку породи на багато років. Пані Штокман присвятила все життя тому, щоб зробити боксера саме таким, яким вона його собі уявила в ті стародавні часи.
Успіх і удача супроводжували їй. Тільки до кінця ХХ століття завдяки зусиллям пані Штокман і боксеристів усього світу боксер став саме таким, яким його бачила юна дівчина в 1910 році.
У 1911 році Фрідерум спільно зі своїм чоловіком Філіпом Штокманом, художником за фахом, заснувала розплідник по розведенню боксерів, який отримав назву "фон Дім". Цей розплідник на багато років, аж до 60-х років, став місцем народження більшості видатних боксерів.
До кінця 40-х років ХХ століття боксери встигли завоювати весь світ і назріла необхідність в єдиній організації, яка дозволила б координувати розвиток породи. У травні 1950 року в Страсбурзі з ініціативи Французького Боксер-клубу була заснована організація, що отримала назву ATIBOX, що об'єднала багато країн.
Зараз в ATIBOX входять Бельгія, Данія, Німеччина, Фінляндія, Франція, Індонезія, Ізраїль, Італія, Нідерланди, Норвегія, Судан, Австрія, Польща, Португалія, Швеція, Іспанія, Угорщина, Крит, Словаччина, Чехія, Словенія, Югославія, Перу, США, Росія.
У наш час чудових боксерів можна зустріти дуже в багатьох країнах. Як і раніше користуються великою пошаною німецькі собаки. Цілий ряд німецьких розплідників успішно веде розведення.
Боксер — милий і приємний компаньйон, добрий до своїх господарів, ніжний з дітьми, недовірливий до сторонніх. Це надійний захисник і охоронець будинку.
Боксер легко навчається, трохи впертий, веселий і грайливий. Собаці потрібно багато руху, тривалі прогулянки, можливість побігати.
Майбутньому власнику боксера варто врахувати, що ці собаки трохи слиняві і дуже чутливі до холоду. За шерстю дуже легко доглядати.
FCI не визнана
У 1972 році відбулася визначна подія: в посліді середнього рет-тер'єра народилася сука, повністю позбавлена шерсті. Це щеня стало нагородою заводчикам-подружжю Уіллі і Едвіну Скоттам з американського штату Луїзіана.
Вони вирішили продовжувати розведення і в результаті отримали другу пару — кобеля і суку, що стали родоначальниками нової породи. Сім'я Скотт присвятили становленню породи, названої ними американським голим тер'єром, багато років.
Ця порода, безсумнівно, дивовижне явище природи. За типом успадкування вона істотно відрізняється від голих порід собак Азії і Африки: ген безшерстості не напівлетальний домінантний, а аутосомний рецесивний, тому для отримання голих цуценят не потрібна перехідна шерстиста форма.
Більш того, у американського голого тер'єра не спостерігаються відсутності премолярів, як це часто буває у інших голих порід. За цими ознаками голий собака Скоттів і її потомство унікальні, такий тип спадкування не зустрічається ні в однієї іншої породи в світі.
Цуценята голого тер'єра всі без винятку народжуються в м'якій короткій шерсті. До 7-12 тижнях частина цуценят втрачає шерсть і на все життя залишається голими. Ті цуценята, у яких шерсть залишається на все життя є шерстистими особинами і називаються покритими.
Американський голий тер'єр зовсім не має потреби в епіляції як, наприклад китайська чубата собака, тому догляд за тер'єрами набагато простіше.
Необхідно купати собаку мінімум 1 раз в тиждень, тому що гола шкіра через відсутність шерсті швидко брудниться і тому повинна бути чистою. Собаку слід оберігати від прямих сонячних променів за допомогою спеціальних сонцезахисних кремів або одягу.
У сильні морози собака також потребує догляду. Обов'язково потрібно одягати тварину в теплий комбінезон і, можливо, використовувати тепле взуття для собак. Ні в якому разі не дозволяти тварині замерзати і студити лапи.
Американські голі тер'єри як окрема порода були зареєстровані тільки в 2004 році в рамках УКС — ця організація не визнається в Європі. Тому з реєстрацією тварин були великі проблеми.
Шанувальники американських голих тер'єрів всіма силами домагаються міжнародного визнання породи. А поки голі тер'єри визнані лише в декількох країнах — Росії, Україні, Словаччині та Чехії.
