Породи собак

Французький довгошерстий гриффон — дуже рідкісна порода лягавих, яка вважаєтьсч вже вімерлою. У Нормандії удалось найти кілька збережень чистокровних особин з чого і почалося відновлення породи.

Зараз ця порода потроху відроджується, тільки все ще настільки нечисельнна, що у Франції про неї мало хто знає. За межами своєї Батьківщини Гриффон Буле взагалі не поширена.

Гриффон Буле — невибаглива і витривала мисливська собака, відмінно уживаються в сім'ї, добра до дітей, спокійна до других собак.

Вестфальський тер'єр — відносно молода порода, виведена в Німеччині в 70-х роках двадцятого століття. При виведенні нової породи схрещували робочих собак з ліній ягдтер'єр, фокстер'єр та лейкленд тер'єр.

В результаті отримали міцну витривалу собаку невеликого зросту з виявленою злістю до звіра. Вестфальського тер'єра використовували в основному для полювання на кабана, але він може працювати і на іншого звіра, зокрема, на зайця, лисицю, борсука.

Це приємний домашній улюбленець, ніколи не агресивний по відношенню до людини. Вестфальський тер'єр легко уживається з іншими собаками, терпимий в стосунках з дітьми.

Вестфальський тер'єр завжди енергійний і веселий, готовий грати і йти на прогулянку. Ця собака ніколи не відмовиться від прогулянки в лісі, але пам'ятайте, що там вона може загубитися. Існує два варіанти Вестфальського тер'єра — жорсткошерстний і гладкошерстий.

Перше щеня цієї породи з'явилося на світ у 1984 році завдяки старанням пана Бівера. Ця порода одна з кращих серед собак малих порід виведених на сьогоднішній день.

Собаки цієї породи відрізняються стійкою психікою і допитливим характером. Свою невтомність і неймовірний запас енергії цуценята зберігають на весь період життя.

Бівер представляють собою втілення мрії будь-якого любителя собак, так як вони залишаються "цуценятами" на довгі роки свого життя, поєднання дитячої безпосередності з відкритістю характеру підкуповує і викликає повагу з перших хвилин знайомства.

Собаки є відмінними компаньйонами, так як дуже витривалі і досить невибагливі в утриманні.

Вони легко і досить швидко звикають до нової обстановки, так як нове в оточенні собаки викликає їх непідробний інтерес і складається враження, що жага першовідкривача знаходиться в крові цієї породи.

Довга рівна шерсть є відмінною рисою породи Бівер Тер'єра. Шерсть шовковиста на дотик і позбавлена ​​підшерстя. Щоденне виконання нескладних процедур по догляду за твариною гарантує чудовий зовнішній вигляд собаки.

Ця порода настільки активна і рухлива, що через деякий час перебування собаки на новому місці, Ви помітите, що вашій собаці не вистачає приводу для веселощів, вона може засумувати і почати проводити більше часу в дрімоті на своєму улюбленому місці.

Саме тоді, а можливо і раніше, якщо Ви звичайно зважитеся на цей крок, Ви придбаєте одного для свого улюбленця, такого ж чарівного і рухомого цуценятка, звичайно ж ви виберете саме цю породу, так як для Вас вже більше не буде альтернативи.

Ніякі іграшки та ігри з Вашим улюбленцем не замінять йому спілкування з собі подібними. Тільки граючи один з одним собаки цієї породи зможуть виплеснути те море енергії, якою вони володіють. Короткий відпочинок і вони знову будуть носитися по всьому вашому житлу, вражаючи Вас своєю силою і грацією руху.

Бівер прекрасно пристосовані для домашнього утримання. Вони швидко розуміють, що можна і що не можна робити в Вашому домі.

Вони будуть ненав'язливо чекати, коли Ви звернете на них увагу і пограєте з ними, вони сильно прив'язуються до свого господаря і відповідають взаємністю на любов і турботу звернену до них.

Ви не зможете приховати жодну сторону Вашому житті від свого допитливого вихованця, він завжди буде поруч з Вами, слухати кожне Ваше слово і жести. Вони подібні до м'яких іграшок.

Ви можете займатися своїми справами і Ваш друг не буде Вас відволікати, але варто тільки показати йому, що ви готові приділити йому свого часу і уваги, як Ваш улюбленець оживе на очах і обдарує Вас любов'ю та розумінням.

Бівер тер'єр ідеальна порода для утримання та розведення і динамічно розвивається.

Поява цієї породи це якраз той випадок, коли сама природа йде назустріч людству, і дає йому все те, що йому потрібно зосередивши всі позитивні риси в одній породі.

Бівер тер'єр — це, мабуть, єдина порода яка здатна підкреслити благополуччя і успіх свого господаря.

Аляскинський Клі Кей — зменшена версія аляскинського маламут, хоч зовні і нагадує більше Сибірського хаскі. Це дуже енергійна маленька собачка, тому не для кожного це ідеальний вибір.

Для рухомої спортивної людини Клі Кей стане чудовим компаньйоном. Зі своєю сім'єю вони ласкаві і ніжні. Терпимі до дітей і іншим домашнім тваринам.

Це дуже дружелюбні собачки, але до незнайомців холодні і недовірливі. Клі Кей — слухняний і люблячий друг.

Ця собака легко пристосується до життя в квартирі, але все-таки краще буде себе почувати якщо їй є де побігати і попустувати.

За пухнастою шерстю Клі Кей потрібно регулярно доглядати. Клі Кей не стабільні за вагою та розміром і діляться на 3 категорії: стандартні, мініатюрні і іграшкові (той).

Міттельшнауцер — порода німецького походження. Предки сучасних середніх шнауцерів зображені на картинах і гравюрах, починаючи з XV століття.

Проста сільська собака, витривала і невибаглива до умов утримання і годівлі, знаходила найрізноманітніше використання: охорона стаєнь і гуртів худоби, супровід поштових диліжансів і возів купців, вистежування дичини на полюванні і боротьба з гризунами.

Різноманітне використання собак цієї породи сприяло розвитку, вдосконалення і закріплення таких корисних якостей, як сміливість, рухливість, пильність, постійна настороженість і недовірливість до сторонніх.

Весела вдача, тямущість, привязчивость до людей, хороший слух, зір, нюх і помірна злостивість, невеликі розміри і компактність статури привернули увагу міських жителів, і собака стала поширюватися в Німеччині та інших країнах Європи.

Шнауцерів в ряді країн розводять і використовують як службових собак. Міттельшнауцери сподобалися і знайшли визнання у багатьох любителів-собаківників як відмінні сторожа і охоронці.

У нашій країні міттельшнауцер знайшов багато любителів завдяки своїм привабливим якостям з точки зору міського жителя: відсутність линьки (собака вищипується двічі на рік і тому не линяє), невеликий розмір, адекватність характеру (собака є одночасно чудовим другом і охоронцем для дітей), відсутність хвороб, властивих багатьом іншим породам собак.

Шнауцер невибагливий до умов утримання, апетит у нього відмінний, шерсть чудово витримує холод і спеку, собака невтомна і, в той же час, шнауцер тямущий, йому можна доручити функції і охоронця і няньки, можна їздити з ним в подорожі, можна займатися спортом ...

Шнауцер зустрічає своїх господарів після п'ятихвилинної відсутності, як після двотижневої: радості немає меж! Він завжди бере активну участь у всіх справах сім'ї, жодна справа не обійдеться без його уважного погляду і мокрого носа.

FCI №219

Французький триколірний гончак бере свій початок від англо-французьких триколірних гончих, з яких вони неймовірно схожі за зовнішніми ознаками і манері роботи.

В результаті ретельного відбору з послідом англо-французьких гончих тільки таких собак, які зберігають тип важких нормандських гончих, вдалося отримати нинішню форму французької триколірної гончої.

Найближчі родичі триколірного гончака — французька біло-чорна гонча і французька біло-помаранчева гонча.

Походження цієї породи пов'язано з історією яководства. З Тибету розведення яків поширилося в Монголію, в Республіку Тува і на Алтай. Разом з яками в ці райони прийшли і охороняючі стада собаки — предки сучасних Тибетських мастифів і аборигенних пастуших собак вище названих регіонів.

Тувинські вівчарки живуть у важкодоступних районах Республіки Тива, в горах Саян та Алтаю і прикордонних районах Монголії, тому відомості про них украй мізерні.

Тувинські вівчарки (Кадарчи ит) були вивчені в споконвічних місцях проживання в ході експедицій, проведених співробітниками лабораторії порівняльної генетики тварин ІОГен ім.Н.І.Вавілова РАН протягом з 1997 по 2002 рік.

Уже в ході першої експедиції було з'ясовано, що собаки породи тувинська вівчарка зустрічаються досить рідко і їх поголів'я за останнім часом скоротилося до кількох десятків особин. Це пов'язано, перш за все, з тим, що, пастухи каструють псів, щоб вони не йшли далеко від стоянки.

Іншою причиною скорочення чисельності собак цієї древньої породи є широке поширення скотокрадства з використанням отруєних приманок проти собак, які охороняють стада домашніх тварин.

Хотілося б відзначити, що тувинська вівчарка не має нічого спільного з бурят-монгольським вовкодавом і монгольської вівчарки, хоч і на перший погляд зовні всі три породи дуже схожі.

Тувинські вівчарки — це великі, добре складені, пропорційно розвинені, рухливі собаки з дуже стійкою нервовою організацією. Вони товариські з господарями, але недовірливі до оточуючих; чуйні сторожа і хороші охоронці.

Завдяки своїй сильній нервовій системі ці собаки добре адаптуються практично до будь-яких умов: новій обстановці, великого скупчення людей і тварин, тривалій дорозі в автотранспорті літаку, життя в квартирі, розпліднику, на дачі.

Однак, тувинські вівчарки привабливі не тільки своїм зовнішнім виглядом. Вони тямущі і сприйнятливі до дресури, добре керовані, вміру агресивні щодо до чужих людей і тварин. У них поєднуються найкращі якості таких сторожових і службових собак як німецькі вівчарки, східно-європейські вівчарки, середньоазіатська вівчарка і кавказькі вівчарки.

Для тувинських вівчарок характерний сильний тип вищої нервової діяльності. Вони спокійні і врівноважені в будь-яких умовах, насторожені, але не виявляють надмірної агресивності, добре пристосовуються до різних умов життя.

До останнього часу тувинські вівчарки не були відомі широкому загалу собаківників. Будь-які дані про характерні особливості і звички цих тварин, які проявляються в різних умовах утримання, неоціненні.

У 2005 році в Москві в рамках виставки вперше проводився племінний огляд тувинських вівчарок. За класифікацією РКФ тувинські вівчарки отримали назву тувинская сторожова собака. Собаки привернули загальну увагу і були високо оцінені експертами: всі вони отримали оцінку «відмінно».

Безсумнівно, що походження скотч-тер'єрів дуже давнє: згадка про міцних коротконогих собаках датовані 1561 роком. Шотландці воліли цих невеликих тер'єрів, оскільки їх легко прогодувати, а водонепроникна шерсть з зберігаючим тепло підшерстям ідеально відповідала суворого клімату.

Кам'янистий ландшафт пред'являв особливі вимоги до будови собаки: ніякої зніженості! Були потрібні тільки міцна статура і витривалість. Сильні лапи з великими товстими п'ястками і жорсткими кігтями виконували роль «граблів», м'язиста задня частина немов мотор надавала собаці швидкість під час бігу.

У той же час високій швидкості від неї не було потрібно, так як порода призначалася для полювання в норах. У смертельній сутичці зі звіром важливу роль грали щелепи, а два прямостоящих вуха виявилися менш схильними до пошкоджень під час битви, як це трапляється з капловухими собаками.

Порівняно короткий, товстий і потужний біля основи хвіст служив надійною опорою і допомагав вибратися з вузькою нори.

Популярність шотландських тер'єрів ніколи не була кричущою. Залишаючись дещо в тіні, вони, тим не менш, знайшли величезну кількість шанувальників серед людей самого різного положення, віку і професійного статусу.

У їх числі було чимало легендарних особистостей: Вінстон Черчиль, Єва Браун, Володимир Маяковський, Михайло Румянцев, Георгій Товстоногов, Зоя Федоров, Джорж Буш-молодший. Це далеко не повний перелік власників маленьких скотчей.

Шотландський тер'єр є порода з сильно вираженими особистісними якостями і рисами шарму, і той, хто одного разу долучився до цієї породи і випробував її чаклунську силу, назавжди залишиться їй вірний.

Шотландський тер'єр відчуває себе добре як в маленькій хатинці, так і в палаці, — аби у нього була можливість проявляти свою самостійність, розум і бути поблизу з улюблених їм людей.

Шотландські тер'єри, ймовірно, ідеальні суспільні собаки, у яких практично відсутні будь-які серйозні недоліки — навіть у цуценят немає прагнення що-небудь пошкодити, зіпсувати.

Будучи собаками з великою волею і володіючи притаманними цій породі розумовими здібностями, вони охоче намагаються прислухатися до команд, причому рішучість і стійкість складають два ключових поняття для них.

Як правило, один раз зроблена шкода запам'ятовується ними на все життя. Характерними для шотландського тер'єра є лояльність і відданість своїм господарям до самої смерті.

Істинний шотландський тер'єр здатний переживати як людина і друг, але не як слуга або раб, і саме ця джентльменська риса народжує безперервний потік шанувальників цієї породи.

Скотч тер'єр терплячий і поблажливий до інших тварин і тому невимушено спілкується з багатьма собаками, а також, наприклад, з кішками. Шотландський тер'єр любить дітей, але за умови, що собака росте разом з дітьми, і що діти поводяться з нею по хорошому і постійно піклуються про неї.

Шотландський тер'єр не тільки собака для душі. Володіючи незвичайною зовнішністю, він з вашою допомогою може стати відмінною шоу-собакою, затишно почуває себе на виставковому рингу.

Крім того, деякі мисливці досі використовують цих собак на полюванні по норного звіра (борсук, лисиця). Скотч підійде також любителям активного відпочинку: з задоволенням буде брати участь в змаганнях по аджиліті або просто пограє з вами в футбол.

Ще не було жодного шотландського тер'єра, що спускається на парашуті або пірнає в океанську пучину з аквалангом, але це лише тому, що серед їхніх господарів не траплялися захоплені цим люди, і у скотчу не було необхідності супроводжувати свого двуного екстремала.

Russian-European Laika

FCI №304

Порода утворилася шляхом злиття близьких різновидів лайок: архангельської, комі, карельської, вотяцької та інших. Проте відомий в останні роки тип російсько-європейської лайки, вважається бажаним і визнаний заводською породою, що утворилися не злиттям різних порід лайок, а був створений кінологами і любителями- ентузіастами цієї породи в результаті тривалої селекційно-племінної роботи.

Формування російсько-європейської лайки було розпочато в Ленінграді і Москві. Спочатку воно відбувалося за рахунок випадкових виробників, вивезених мисливцями з Комі АРСР, Архангельської та інших областей. Слід підкреслити, що вихідний племінний матеріал володів хорошими робочими якостями.

На початковому етапі заводського розведення лайок, коли їх ще не поділяли на сучасні породи і експертизу проводили на загальному рингу, в невеликій ступені використовувалися виробники, що походили від собак, завезених із Західного Сибіру, ​​а також від собак Ленінградської області, близьких за типом до карело-фінської лайки.

Основна робота щодо становлення та вдосконалення московської групи російсько-європейських лайок здійснювалася досвідченим розплідником ВНІО, де були зосереджені кращі виробники і добре поставлена ​​племінна робота.

Значно раніше, ніж в Москві, заводським розведенням лайок європейської Півночі займалися ленінградські кінологи і любителі. Ще до Великої Вітчизняної війни в Ленінграді і Ленінградській області сформувалося велике племінне поголів'я, яке походилося переважно від карельських і архангельських лайок.

Після закінчення війни в Ленінграді утворилася гарна племінна група, основоположниками якої були вцілілі в блокаду виробники і, швидше за все, лайки, вивезені з Карелії і Архангельської області.

Характерним для багатьох лайок цієї групи, особливо заводу Е.К.Леонтьевой, був сірий окрас. У наступні роки в зв'язку з новими вимогами ця група зійшла нанівець, і в даний час на ринги ленінградських виставок російсько-європейські лайки сірого забарвлення не виставляються.

Російсько-європейську лайку можна використовувати майже для всіх видів полювань, починаючи від видобутку дрібних хутрових звірів і кінчаючи лосем, кабаном, ведмедєм, водоплавною і навіть болотною дичиною, по якій вона працює в типі спанієля. У масі своїй російсько-європейські лайки відмінно працюють по білці, куниці та борової дичини в будь-якому районі країни, де для полювання застосовуються лайки.

Російсько-європейська лайка широко поширена в європейській частині Росії. Основні центри заводського розведення цієї породи — Москва, де в 1974 році зареєстровано понад 800 російсько-європейських лайок, що мають родоводи, а також Кіров, Ярославль, Тверь, Санкт-Петербург, Вологда, Новгород, Архангельськ, Пермь. У багатьох інших областях російсько-європейська лайка звичайна, хоча за чисельністю значно поступається західносибірської лайки.

Ці собаки дуже азартні, рухливі, енергійні і невтомні, мають хороший нюх, слух і зір. На відміну від інших заводських порід лайок вони більш універсальні як по мисливським якостям, так і за можливостями застосування. Їх зручніше тримати в міській квартирі, ніж великих західносибірських лайок.

Plott Hound

FCI не визнана

Плотт хаунд — єдиний американський гончак, що не має англійських предків. Назва породи походить від американської сім'ї Плотта, яка і створила цю породу. Сім поколінь родини Джонатана Плотта, починаючи з 1750-их років, розводили цих собак для полювання виключно в межах своєї сім'ї.

Схрещування бладхаунд і кунхаунд призвело до отримання майбутньої породи. Джонатан Плотта прагнув вивести універсальну мисливську собаку, як на дрібного, так і на великого звіра.

Гончак Плотта використовується для цькування ведмедя, кабана, вовка, єнота та іншої великої і дрібної дичини. Ці собаки надзвичайно витривалі і мають чудові мисливські інстинкти і видатний нюх.

Плотт хаунд не отримав широкого поширення і за межами Америки майже ніхто не знає. Міжнародного визнання в FCI як самостійна порода Плотт хаунд не добився, але в 1946 році порода була визнана національним Американським Кінологічним клубом.

Плотт хаунд — сильна мускулиста собака, активна, дуже розумна і хоробра. Обов'язково з раннього віку соціалізувати цуценя, а також навчити його беззастережного послуху господареві.

Гончака Плотта не рекомендується для утримання в квартирі. Вони можуть жити і спати на відкритому повітрі, якщо у собаки буде тепла будка на випадок морозів. Ідеальною для цього гончака буде життя в заміському будинку з великою обгородженою територією.

Плотт хаунд потребує великих фізичних навантаженнях для виплеску своєї енергії, обов'язкові тривалі прогулянки без повідка в безпечному для собаки місці. З цією собакою можна зайнятися бігом підтюпцем.

Цей активний енергійний гончак може працювати цілодобово, тому ні в якому разі не забувайте про біг, тренуваннях і навантаженнях. Врахуйте, що Плотт хаунд схильний до втеч, тому що його мисливські інстинкти неймовірно сильні.

Догляд за короткою гладкою шерстю Плотт хаунда незначний — чистка щіткою раз в тиждень, миття тільки в разі крайньої необхідності. Належну увагу варто приділити догляду за вухами.