Породи собак

Французького бракка можна розглядати в якості прабатька всіх сучасних короткошерстих лягавих.

У важкої, повільною лягавої з Гасконі і передгір'їв Піренеїв за останні 100 років намітилася розбіжність на 2 типу, які були визнані різними породами.

Французький брак поділяється на два різновиди — гасконський і піренейський тип. Піренейський тип меншого зросту і не такий потужний за будовою, як гасконський тип.

Завдяки своїм розмірам і мисливського азарту вони стали улюбленими породами лягавих у Франції.

У французького бракка відмінний характер, видатна здатність брати слід, прагнення до аппортировці і великий мисливський азарт. Він працює до і після пострілу, робить стійку, приносить дичину.

Це витривала, стійка до погодних умов собака, придатна для полювання в полі і в лісі, на воді або в болоті.

Догляд за французьким бракком мінімальний — зрідка чистити шерсть жорсткою щіткою, мити тільки при необхідності.

FCI №320

Припускають, що колись появляючі у веймарских лягавих цуценята з жерсткою шерстю, яких не хотіли визнавати. Але завдяки видатних робочим якостям їх зберігали і вели як окрему породу, а також використовували в схрещуваннях з німецьким дратхаара і чеським фоусек.

Виведена на основі цих порід словацька жорсткошерстна лягава — це різнобічна мисливська собака, природжений апортировщик, відмінно йде по кров'яному сліду, не боїться риботи в полі, слухняна.

Цю привабливу зовні собаку можна утримувати і як домашнього компаньйона, але тільки за умови достатнього навантаження або занять.

У наш час словенський охар вважається нечисленною породою. Його містять і розводять в основному тільки завзяті мисливці. Ця порода особливо поширена в Чехії, Словаччині та Польщі.

Жорстка шерсть дуже легка в догляді — собаку досить чистити щіткою раз в тиждень, мити не часто. Після прогулянки по лісі або полю, а також після полювання потрібно розчесати шерсть, діставши траву, сучки і т.п ..

FCI №66

Рудий бретонський гриффон — одна зі стародавніх гончих, що прийшла до нас з Середньовіччя. Найближчим родичем цього гриффона є рудий бретонський бассе.

Спочатку рудий бретонський гриффон використовувався для полювання на вовка, зараз же його в основному використовують для полювання на лисицю або кабана.

У Франції і гриффон, і його зменшена копія — рудий бретонський бассет, дуже популярні серед мисливців, але за межами своєї батьківщини практично не відомі.

Рудий бретонський гриффон не проходить для квартирного утриманню. Це азартна, смілива і сильна собака, дуже самостійна та вимагаюча твёрдої руки.

FCI №94

Малий португальський поденгу — найменший з португальських поденгу, одна з найпопулярніших порід в Португалії. Застосовується в основному в полюванні на кролика.

Крім карликової різновидності португальського поденгу так само відомі поденгу Португезе середній і поденгу Португезе великий. Всі три різновиди португальського поденгу об'єднані під єдиним стандартом FCI.

Малий португальський поденгу — ідеальний домашній улюбленець і сімейний компанйон. За умови правильного тривалого виховання і ранньої соціалізації непомірний мисливський інстинкт можна побороти.

Карликовий поденгу по статурі схожий на такс або тер'єрів.

Як і у двох інших різновидів поденгу, у маленького також існує відмінність в шерстяному покрову: короткошерста і жорсткошерста — з помірною довгою, щетинистою шерстю.

Жорсткошерстні особини португальського поденгу менше ранятся в колючих заростях при полюванні на дичину, тому мисливцями вони цінуються вище, ніж більш вразливі гладкошерсті.

FCI №276

Норботтен шпіц відомий з 17 століття, порода виведена в Швеції. За походженням і зовнішнім виглядом Норботтен-шпіц близький до норвезького лундехунда. Собаки цієї породи колись використовувалися вікінгами для полювання на дрібну дичину і для роботи на фермі як відмінні щуролови.

В середині 20 століття інтерес до Норботтен-шпіца як до мисливця поступово став згасати, до Швеції стали ввозити собак інших порід, порода Норботтен-шпіц практично зникла.

У 1948 році Шведський клуб собаківництва оголосив про зникнення породи, що, на щастя, не підтвердилося. У 60-х роках інтерес до породи збільшився, і число зареєстрованих собак незабаром стрімко зросло.

В даний час в Швеції порода знову набула колишню популярність, але тепер уже не як мисливець, а як домашній улюбленець. Порода офіційно визнана міжнародною кінологічною федерацією.

З нього вийде прекрасний компаньйон, собака для сім'ї і сторожовий пес на фермі. Норботтен — природжений пастух і любить повну свободу. Але непогано пристосовується до життя в будинку, якщо з ним регулярно гуляти.

Собаки цієї породи відрізняються веселою і доброю вдачею, крім того, вони врівноважені і мовчазні. Норботтен-шпіци дуже прив'язуються, утримання їх не доставляє особливого клопоту.

FCI №264

Цілком ймовірно англійський мастиф потрапив до Великобританії разом з фінікійськими торговцями приблизно в 6 столітті до нашої ери.

Блискавично ця порода стала популярна як бійцівська собака. В основному мастифа використовували в кривавих забавах — цькування звіра (бика, ведмедя).
Також мастиф прекрасно справлявся з охороною стад і навіть був поширений як захисник і охоронець.

Єдиний англійський мастиф одного разу потрапив в Америку, після цього більшість тварин цієї породи були імпортовані в США, де порода також була дуже популярна як собака-компаньйон і охоронець майна.

До кінця Другої світової війни в Англії практично неможливо було зустріти мастифа. Однак, породі допоміг імпорт з Канади і Америці, і зараз ця порода знову популярна у себе на батьківщині.

Англійський мастиф — одна з найважчих порід собак. Пси мастифа можуть важити більше 100 кг! Це масивна потужна собака з величезними м'язами. Не раз мастифи потрапляли в книгу рекордів Гіннесса завдяки своїм розмірам і вазі.

На сьогоднішній день мастиф не є небезпечною бійцівською собакою, зараз — це ніжний гігант, справжня собака-компаньйон. Він упевнений в собі, обережний і терплячий. Відмінно навчається, рідко гавкає, спокійний і слухняний.

Мастифа не рекомендується залишати наодинці з дітьми. Він добрий і ніжний з дитиною, але через своїх величезних розмірів і вазі може ненавмисно повалити дитину і зробити боляче.

Це незвичайно сильна собака, тому з раннього віку привчайте мастифа до безприкословної слухняності, інакше ви просто не впораєтеся з ним фізично.

Мастиф — далеко не малоїжка, тому вирощування цуценя мастифа коштує не малих грошей. Перш ніж заводити таку собаку обміркуйте свої фінансові можливості. Не варто перегодовувати мастифа, так як вони схильні до ожиріння. Годуєте 2-3 рази на день дрібними порціями.

Каролінський собака — перша одомашнена собака Америки, яка була приручена індіанськими племенами. Вважають, що каролінська собака є прямим нащадком древніх собак, які супроводжували азіатські племена більше 8 років тому.

Каролінська собака була виявлена доктором Брайсбіном, професором біології Університету Джорджії, на берегах річки Савани в Південній Кароліні. Це ізольоване місце, де дикі собаки протягом сотень років не змішувалися з іншими породами.

Брайсбін зазначив, що каролінська собака практично індентична з австралійської дикої собакою Дінго. Інші вчені помітили, що структура кісток каролінської собаки дуже схожа на збережені останки собак неолітичного періоду. Екологи на чолі з професором Брайсбіном все ще шукають чистокровні екземпляри каролінських собак в болотистих соснових лісах річки Савани.

Зараз каролинская собака частково приручена і одомашнена. Її містять індіанські племена і деякі ентузіасти. Каролінська собака спокійно живе поруч з людиною, але вимагає ретельного виховання і знання поведінки диких тварин.

Ця собака прекрасно почуває себе при жаркій тропічній погоді, легко адаптується до сухого клімату, але важко переносить холод і вітер. При помірній температурі каролінська собака з задоволенням буде жити на свіжому повітрі.

Каролінська собака — це одна з дуже небагатьох порід, що існують сьогодні, яка є дійсно примітивною собакою, результатом природного відбору для виживання в природі, а не цілеспрямованого розмноження. Незважаючи на те, що собака зовсім недавно була приручена, вона чудово почувається в суспільстві людини і при правильному вихованні стане відмінним компаньйоном і ніжним домашнім улюбленцем.

Вона любить дітей, ніколи не агресивна по відношенню до людини, добре уживається з іншими тваринами, до незнайомців підозріла і недовірлива.

FCI №343
Кане корсо походить з Італії. Його прямими предками є старовинні молосси, які використовувалися для полювання на великих тварин — кабана чи ведмедя. Крім цього, кане корсо використовувався як помічник в різного роду боях, пастух, охоронець і сторож майна. Багато селян тримали таку собаку.
Зображення собак, схожих на кане корсо можна побачити на старовинних грецьких артефактах і середньовічних картинах, де ці собаки зображені в сценах полювання або лежать біля ніг господаря.

Цілком можливо, що близьким родичем кане корсо є дуже нечисленна італійська порода бранч'єро Сициліано, не визнана офіційно. Назва породи походить від латинського "cohors", що означає "опікун, захисник".
Кане корсо справляє враження важкої собаки, з сильними міцними м'язами, але надзвичайно витонченої і моторної для своєї статури. Це активна енергійна собака, якій подобаються заняття і навантаження. Кане корсо любить гуляти і з задоволенням відправиться з господарем в похід або на звичайну прогулянку.

Кане корсо розумний і ніжний з господарем. Він добрий до дітей, це відмінна нянька або компаньйон для дитини. Ця собака може жити і в квартирі, і на відкритому повітрі, але при низьких температурах кане корсо знадобиться утеплена буда.
Ця собака — чудовий захисник і охоронець будинку і своєї сім'ї. У нього яскраво виражений захисно-вартовий інстинкт, він чітко знає де починається його територія. Італійський кане корсо недовірливий і підозрілий до сторонніх аж до агресії. Охоронні інстинкти цієї собаки краще стримувати, ніж розвивати.

Кане корсо — не бійцівська собака. Протягом сотень років вони розводилися як чисто робочі собаки. Тому кане корсо адекватний і урівноважений, у нього стійка психіка, але в небезпечній ситуації він не замислюючись вступить в бійку.
Цьому собаці необхідна рання соціалізація. Обов'язково займайтеся з кане корсо дресируванням, щоб привчити собаку до покори. Тільки так ви зможете управляти кане корсо в повній мірі.

Кане корсо не потребує великого догляду. Його коротка гладка шерсть вимагає щотижневої чистки жорсткою щіткою. Також можна протирати її вологою ганчірочкою. Кане корсо схильні до пускання слини, врахуйте це коли вирішите придбати таку собаку. Цьому собаці потрібні активні прогулянки і фізичні навантаження.

FCI №107

Французький жорсткошерстний гриффон був виведений в період 1870-1873 років голландським селлекціонером Кортальса, в честь якого нова порода і отримала свою назву.

Кортальса схрещував німецького дратхаара, французького пойнтера, барбета, англійського сетера, спанієлів.

Результатом подібного схрещування з'явилася чудова мисливська собака, яка об'єднала в собі видатні якості кращих лягавих. Гриффон Кортальса володіє відмінним чуттям, особливо підходить для полювання на дрібну дичину, наприклад, на зайця.

У 1916 році був сформований американський клуб любителів гриффонів і в цей же самий рік 16 собак цієї породи були представлені на великій виставці в Нью-Йорку.

У 1980 році відбувся розкол серед заводчиків. Деякі пропонували розводити всіх жорсткошерстних лягавих разом, інші ж були за чистопородне розведення таких порід як чеський фоусе, німецький штіхельхаа, німецький дратхаа, пудельпойнте і гриффон Кортальса.

В кінцевому підсумку всі породи стали розводитись окремо, і по-справжньому популярним став тільки німецький дратхаар. Гриффон Кортальса досить рідкісний: щорічно в США народжується приблизно 75-150 цуценят цієї породи.

Французький жорсткошерстний гриффон — активний і пристрасний мисливець. Він без проблем працює в болотистій місцевості і воді, на рівній місцевості і нагір'ї. Він легко навчається, намагається подобатися господареві, із задоволенням працює і дуже витривалий. Його можна навчити аппортувати і робити стійку, можна натискати на будь-який вид дичини і птицю.

Це відмінний охоронець — пильний і недовірливий зі сторонніми. Гриффон Кортальса ніколи не агресивний, але зможе захистити свій будинок і господаря.

Жорстку шерсть гриффона потрібно розчісувати і чистити раз на тиждень. Бажано робити триммінг два рази в рік. Шоу-собакам необхідний професійний догляд перед показом. Гриффон не линяє.

Ці собаки помірно активні в закритому приміщенні, але на волі вони азартні і невтомні. Щоб цей пес був спокійний і щасливий, йому необхідні тривалі прогулянки і постійне заняття.

FCI №221
Веттерхун був виведений приблизно 400 років тому в голландській провінції Фризленд шляхом ефективної та кропіткої селекційної роботи. Ймовірно, близьким родичем голландського водного спанієля є водна собака, привезена іспанцями.
Веттерхун рбув розведеним одночасно з ще однією голландською породою стабіху, тому предки у них, швидше за все, однакові. Голландський водний спанієль використовувався для полювання на видру, а також на дрібних грузунов, що живуть в норах — тхорів, щурів.
Веттерхун — міцна і сильна мисливська собака, він охоче працює на будь-якій місцевості, не боїться води, безстрашний і сміливий, лицем до лиця бореться з видобутком. Це виключно робоча собака, що володіє відповідними здібностями і якостями.
Веттерхун не підійде новачкам в утриманні собак, це енергійна і бурхлива в своїх проявах собака. Він вимагає спеціального навчання, яке потрібно почати якомога раніше. Ставтеся до веттерхуну з розумінням і терпінням, поважайте його думку, не заважайте його рішучої індивідуальності. Він незалежний і схильний до самостійних вчинків.
Веттерхун добрий і ніжний зі своїми господарями, він терпимий до дітей і відмінно уживається в будь-якій сім'ї. З незнайомцями він обережний і завжди пильний. В крайньому випадку веттерхун завжди готовий захистити вас.
Товста кучерява шерсть веттерхуна є водонепроникна шуба, на морді і лапах шерсть коротше і не в'ється. Шерсть регулярно потрібно вичісувати рідким гребенем, щоб видалити відмерлу шерсть. Раз на рік під час линьки приділити більш ретельну увагу шерстяного покрову веттерхуна. Мити голландського водного спанієля тільки при гострій потребі.