Породи собак

Комбаї — дуже давня порода собак, поширена на півдні Індії і відома вже з 9 століття до нашої ери за часів правління королів Марава. Вони використовувалися  для того, щоб полювати на борів, бізона, оленів і ведмедів.

Ця порода собаки трохи менше, ніж споріднена їй полігарська борзова, але здається важчою через потужню статуру.

Головні відмінності між  Полігарськой борзой і Комбаї в тому, що остання має більш потужні щелепи, трохи довші вуха і більш яскравий окрас. Також Індійська ведмежа борза більш темпераментна.

Шерсть цієї борзої не схильна до дерматичним і грибкових захворюванням, не зручна для життя кліщів, бліх та інших паразитів. Також ведмежа борза  не схильна до спадкових захворювань, оскільки є породою, виведеною природним шляхом.

Це відмінний сторожовий собака, але пси досить агресивні і домінантні. При правильному вихованні Комбаї стануть  відданими компаньйонами і охоронцями.

Предки ірландського вовкодава були величезними кошлатими собаками, з якими полювали на вовка, лося або кабана. Це були масивні жорсткошерстні пси, здатні впоратися з такими великими тваринами.

Ці собаки часто дарувалися як королівські подарунки і в підсумку вони стали настільки популярними, що Олівер Кромвелл повинен був зупинити їх експорт з Англії. В початку 18 століття в Шотландії більше не залишилося вовків і популяція ірландських вовкодавів стала стрімко зменшуватися. У 1766 р вовкодави зникли з Ірландії.

Трохи пізніше католики знову привезли вовкодава в Ірландію і популярність цих собак відродилася. Вовкодавів ставало все більше і більше, їх тримали в кожному дворі. У другій половині 19 століття капітан Джордж Грем — армійський чиновник, освіжав кров вовкодава домішками німецького дога і дірхаунда.

В результаті він отримав одну з найвищих порід собак у світі. Ірландський вовкодав може досягати розмірів маленького поні. Якщо вовкодав встане на задні лапи, в висоту він буде більш 2 метрів.

Ірландський вовкодав — м'який і ніжний гігант, дуже розумний і справляє враження мудрого старця. Це врівноважена і приємна собака, ніколи не агресивна і чудова в стосунках з дітьми.

Вовкодав — не сторожова собака, він до всіх добрий і всіх незнайомців зустрічає душевно і радісно. Для вовкодава всі люди — друзі, але його величезні розміри багатьох змушують засумніватися в його доброті.

Ірландський вовкодав спокійний з іншими собаками, і на своїй території добродушно відноситься до всіх тварин, якщо з раннього віку був привчений до їхньої присутності.

Перш ніж заводити цуценя вовкодава обміркуйте всі "за" і "проти". Тримати таку собаку — складне і дороге захоплення, тому розраховуйте свої сили і засоби.

Вовкодав довго росте і повністю дозріває лише до двох років. Йому потрібна повноцінна їжа і величезний простір для життя. Запам'ятайте, це не квартирна собака.

Не варто навантажувати цуценя вовкодава різноманітними вправами і фізичними навантаженнями, нехай він сам вирішить скільки йому гуляти і бігати. Взагалі, не рекомендується перевантажувати ірландського вовкодава поки він не досяг двох років.

Вовкодав легко навчається, все схоплює на льоту. Йому потрібно ніжне навчання без грубості і різкості. Шерсть регулярно потрібно чистити щіткою або гребінцем.

Існує кілька різних теорій про походження ірландського водного спанієля. Швидше за все, родичами цієї собаки є  Ірландський Сетте, стандартний Пудель і Кучерявошерстий ретіріве.

Ірландський Водний Спанієль дуже популярний в Англії та Ірландії як чудова мисливська собака для роботи у воді. У 19 столітті водний спанієль набув поширення в США, де його використовували для полювання на диких качок, поки його популярність не затьмарив лабрадор ретіріве.

Тепер ірландський водний спанієль є рідкісною породою і за межами своєї батьківщини він практично не відомий. Ірландський Водний Спанієль легко навчається і прагне подобається хазяїнові. Тому його дресирування не відніме у вас багато часу.

Цей пес впевнений в собі і надзвичайно активний, нетерплячий і завжди готовий до полювання. У водного спанієля впертий і незалежний характер, але ця собака не схильна до домінування.

Ці спанієлі підходять на роль домашніх собак, оскільки прив'язуються до господаря і його сім'ї. Вони ніжні і ласкаві з знайомими людьми, але мають сторожові якості і підозрілі до незнайомців.

З раннього віку ірландському спанієлеві потрібно соціалізація. Він ні в якому разі не повинен бути боязким або полохливим, занадто збудженим або підозрілим. Ірландський Водний Спанієль — тиха собака, яка гавкає тільки в разі крайньої необхідності. У нього відмінний нюх, він дуже витривалий і невибагливий до умов життя.

Ця собака потребує тривалого активному вигулі в тихому місці без людей і машин, де цю собаку можна було б спустити з повідка. Шерсть потребує ретельного догляду, оскільки схильна до сплутування. Потрібен спеціальний кваліфікований догляд. Ця собака підійде людині, яка страждає алергією, так як цей спанієль не линяє.

Ірландський Водний Спанієль любить плавати і полює. Це неймовірно працьовита і енергійна собака, яка завжди готова до тривалої прогулянки або подорожі.

Глен оф Імаал тер'єр походиться з долини Glen of Imaal в графстві Уїклоу в Ірландії. Про точне походження цієї досить рідкісної собаки більше нічого не відомо. Цю собаку розводили для полювання на норних тварин — лисиць, борсуків. Глен оф Імаал тер'єр сміливо забирався в нору і там розправлявся з ними.

На відміну від лейкленд-тер'єро і фокстер'єро, Глен оф Імаал тер'єр повинен працювати без голосу. Вперше Глен оф Імаал тер'єр був представлений на ірландській собачій виставці в 1933 році, де також була представлена нова ірландська порода — м'ягкошерстний пшеничний тер'є.

Глен оф Імаал тер'єр — хоробра і впевнена собачка, уперта й зухвала, надзвичайно активна і моторна. Цей тер'єр терплячий і спокійний, але на полюванні азартний і темпераментний.

Ця собака схильна до погоні за будь-якими тваринами, але якщо щеня Глен оф Імаала тер'єра виріс у суспільстві цих тварин, то він ніколи їх не скривдить. Все ж будьте уважні, якщо у вас в будинку живуть ручні хом'яки, миші або щури. Глен любить рити ями і викопувати нори, він ніколи не буде гавкати даремно, легко навчається і обожнює грати.

Глен оф Імаал тер'єр підходить в якості домашньої собаки і його можна тримати у квартирі. У приміщенні він спокійний, йому не потрібно частий вигул. Цей тер'єр цілком може ночувати на вулиці, якщо температура не нижче нуля градусів, але більше він, звичайно, захоче спати поруч з господарем.

Шерсть Глен оф Імаал тер'єра легка у догляді. Йому не потрібна постійна чистка, достатньо раз на тиждень розчісувати шерсть щіткою. Шерсть між пальцями лап і волосся у вухах повинні вчасно видалятися.

Мягкошерстний пшеничний тер'єр був виведений в Ірландії в якості фермерської пастушої собаки. Крім цього, його використовували як ловця мишей і щурів. Це одна із старовинних ірландських порід.

Пшеничний тер'єр здавна розводили селяни у віддалених частинах Ірландії, і ніхто не прагнув до визнання цієї місцевої універсальної породи. У 1933 році ірландський мягкошерстний пшеничний тер'єр був представлений громадськості. З цього і почалася його світова популярність. У 1946 році ця собака потрапила в Америку, де також користувалася популярністю, і в 1973 році була офіційно визнана AKC.

Мягкошерстний тер'єр — сильна і міцна собака середнього розміру, витончена і грайлива, не схильна до яких-небудь захворювань. Це типовий тер'єр — упевнений і незалежний, здатний самостійно прогодуватися і постояти за себе.

Він легко уживається з іншими собаками і домашніми тваринами, але не вживається з котами. Пшеничний тер'єр спокійний і врівноважений з дітьми, не проти пограти з ними.

Цей тер'єр ніколи надмірно не гавкає, але якщо його спровокувати — подасть голос. Пси пшеничних тер'єрів можуть бути забіякуватими, тим більше якщо їм кинули виклик. Мягкошерстний пшеничний тер'єр потребу в частому контакті з господарем і зі своєю сім'єю. Це дуже товариська домашня собака.

Пшеничний тер'єр легко навчається і швидко все схоплює, але навчання потрібно почати якомога раніше, привчаючи цуценя до покори й виконання команд. Ірландського пшеничного тер'єра можна утримувати в квартирі, якщо ви забезпечите йому часті прогулянки і яке-небудь постійне заняття.

Шерсть пшеничного тер'єра вимагає особливого догляду. Для чищення не підійдуть щітки, оскільки вони можуть пошкодити м'яку шерсть. Скористайтеся гребінцем із зубчиками середньої довжини і щодня розчісуйте шерсть собаки. Тримайте в чистоті очі і регулярно прочищайте вуха цього тер'єра, щоб уникнути можливих заражень та інфекцій.