Провідали земляків у війську.

Провідали земляків у війську.

Гадячани голова Народної ради Олександр Сиваш і колишній директор гадяцької гімназії Олександр Зозуля їздили з гуманітарною допомогою на Донбас . Протягом доби проїхали понад 700 кілометрів маршрутом Гадяч – Полтава - Харків- Чугуєв – Славянськ - Краматорськ – Павлоград – Новомосковськ – Гадяч.

28 серпня гадячани голова Народної ради Олександр Сиваш і колишній директор гадяцької гімназії Олександр Зозуля їздили з гуманітарною допомогою на Донбас. Протягом доби проїхали понад 700 кілометрів маршрутом Гадяч – Полтава - Харків - Чугуєв – Славянськ - Краматорськ – Павлоград – Новомосковськ – Гадяч.

Везли гадячанам, що призвані до війська, продукти, розгрузки, тактичні окуляри, печатки, передачі від рідних. Збирали по людях картоплю, капусту та інші овочі. Підійшли купити помідори, то продавці з Гадяча та Середняків як взнали, що для військових, то зразу 100 кг безкоштовно запропонували. То взяли 60 кг, бо більше поки що не потрібно. Багато банок з варенням, медом, соліннями всякими, олією, салом.

– Ви б бачили б очі хлопців, коли ми їм домашнього привозимо. Вони там приловчились картоплю в казанки закладати, а потім піском засипати – і на костер. Тоді получаєтся печена і її з задоволенням їдять, - каже Олександр Олександрович.

 

Привезли військове спорядження, одяг. Купували хлопцям шкарпетки, майки. Буває, що їм ніяк прати там. Дякують, що добре, що завтра в нове можна буде перевдягнутись, а те тоді вже попрати. Везли також медикаменти від застуди, шлункових захворювань, активоване вугілля, лейкопластирі, бинти. Купували за гроші, що люди назбирали. Аптеки нічого даром не дали. Але ж купували саме просте, нашого вітчизняного виробництва. – одні дають на сотні, а інші і з цього отримують вигоду, - каже.
 

Зранку заїхали до Полтави приїхали прямо під двері адміністрації.

Зайшли, пояснили причину візиту. Допомагали вантажити деякий вантаж міліціонери, що охороняли приміщення. Виносили пакунки, ящики. Наші люди дуже чекали вісточок з рідної землі. Місцеві газети, які їм дарували були самим довго очікуваним подарунком. Також зрадіти дитячим листам, оберегам, малюнкам.

 

Були люди в Полтаві, Чугуєві, яким завозили передачі від рідних. Це для них було дуже трепетно, радісно. В Харкові зустрілися з армянською общиною. Ті привезли дуже цінні речі на таких крутих машинах. Вони теж хочуть допомогти Україні. Ці люди дуже відомі в їх колах, але вони теж прихали до війська.

 

 

В Харкові поїхали в навчальний центр. Там зустрілися з Олександром Берусом (відома в Гадячі людина, колишній власник місцевої газети). Він представив Зозулю, як свого директора школи. Командир розповів, що Берус добре служить, вже старшина і все в нього добре. Потім повезли харчі до палаток навчального центру. Там живуть гадячани доброю дружньою общиною. Не розділяються хто з якого села. Вони готові поділитися хлібом сіллю один з одним. В палатках волого і прохолодно, але вони тримаються. Солдати мають одяг, працюють на ритті траншей, вчаться бути захисниками вітчизни. Там зустріли людину, яка вже вік прожила. Йому 55 років, а на вигляд старший. Дуже схожий на Будулая. В нього ще картуз такий цікавий.

 

 

Подивились на краєвиди. - Про гадяцький край писала Леся Українка. Там теж дуже гарні краєвиди, деякі схожі на гадяцькі. Все це не повинно бути загарбано. Ми всі однакові . Заїхали до Славянська. Місто працює., все функціонує. Бачили деякі розбиті будинки, автомобілі. Склалось таке враження, що іноді дії зроблені щоб знищити «під шумок» чийсь бізнес. З однієї сторони дороги стоїть базарчик чистенький, а навпроти спалений до щенту. Та хтось же відповідає за ту і іншу сторону. Напевно, конкуренція, - розмірковує Зозуля.


Між Славянськом і Краматорськом відстань не велика, по дорозі техніка рухається один в один . Біля Краматорська побачили розбитий танк, там обстановка напружена. Коли були на аеродромі, то попередили, що в 6 кілометрах розбита колона , є поранені. Під’їхали на БТР гадячани. Їм було віддано передачу. Командир про хлопців розповідає, що вони дисципліновані, наполегливі в навчанні. Гадя чани запевняють, що зроблять все, щоб Україна була вільною.


Приходилось мандрівникам спілкуватись з місцевими. На їх чисту українську ті відповідали суржиком. Здивувало, що міста і села чисті, уходжені. Стоять баки для сміття – Уміють люди жити і гарно живуть. Не потрібно їм ніяких господарів. Вони і самі собі раду можуть дати, говорить Олександр Зозуля. Всі села і міста в державній символіці, багато білбордів з закликом до любові до Батьківщини. За весь час подорожі гадячан зупиняли двічі. Тоді вони показували документи, пояснювали, що везуть гуманітарний вантаж і їх пропускали. Але було прикро, що армія стоїть на великих блокпостах, а в кущах ще й міліція з радарами. Шукають і зупиняють з кого гроші витягти. І нічому їх не навчило.


Водій Олександр Сиваш провів за кермом добу.- Мене ця людина підкорила своїм настирливим бажанням допомогти . Це вже його друга поїздка до військових. На моє запитання про те, що навіщо воно йому, він відповів: « А хто ж, якщо не я?» - розповідає колишній директор школи.
- Мене багато запитують, чого я туди їздив. Та в мене ж два сини і онуки ростуть. Було й страшнувато. Як зупинять да ще й озброєнні. Але ж чоловік для того й чоловік, щоб не просто в штанях ходив, а мав відвагу і вмів захистити Батьківщину і жінок та дітей. Чув,що є такі матері, що в армію не пускають. Ну не пустить вона сьогодні а завтра прийдуть до неї і будуть над нею знущатися, а син буде дивитись на ті знущання? Дуже погано, що майже ніде у солдатів не бачили великої техніки. Хлопці захищають країну з автоматами. Це питання великим знаком оклику для командирів. Треба її запустити, знайти людей, які вміють нею керувати і можуть солдата навчити. Бо це збереже його життя. Танк згорить – це не так важливо, а ось коли солдат загине – це страшне.

Поки їздили склалося почуття єдності, відповідальності за долю України. Вони нас називають бандерівцями, а я б їх назвав воїнами УПА – українська путинська армія, щоб він злився, щоб знав, що ми над ним можемо кепкувати. Ми не Малороссія, ми велика держава Україна.


Також 11-12 вересня О.Сиваш та О.Зозуля здійснили напружену поїздку дорогами Харківщини, Дніпропетровщини, Донеччини. Ми побували як в навчальних центрах так і безпосередньо біля зони бойових дій. Запам’яталось перебування на блокпосту в Маріуполі. Ми безпосередньо спілкувались з воїнами, нас пригостили солдатською вечерею, познайомили з військовою технікою та містом. Ми побували на прикордонній заставі, у місті, своїми очима бачили те, що нині так часто показують на телеекранах телевізорів.

 


Запам’яталась доброзичливість воїнів та працівників ДАЇ на постах, радість незнайомих мені земляків та і просто солдат. Їх віра, впевненість і рішучість, патріотизм і багато чого іншого. Просили передати слова вдячності всім, хто їх не забуває, дітям, які своїми листами і малюнками підтримують в них добрий настрій. А ще, як діти, раділи і вихоплювали з рук один в одного, українську символіку.
В такі хвилини розумієш, що живеш не даремно, і хоч чимось приносиш користь іншим. Базік би всіх отих сюди !

 


Багатьох незнайомих мені людей хвилювало питання – як ви це робите, а чому в наших районах мовчать? Ми з готовністю ділились чим могли з іншими.


Сьогодні акція завершилась, діти пішли до школи, але і там вони готові проводити волонтерський рух на підтримку воїнів України. Допоможемо їм у цьому. Не дамо чужинцям розтоптати дитячу мрію! Разом – ми сила! Нас не здолати - МИ переможемо! Слава Україні ! Героям Слава!

О. Зозуля, член Гадяцької Народної Ради

Джерело: Про Гадяч і гадячан

Схожі статті:

Загальні статтіІнформаційна війна.

Загальні статтіХто такі "Бендерівці"?

Новини містаЧи повернуть нам Крим?

Новини містаГадячани знову зібралися на Віче.


Рейтинг: 0 Голосів: 0

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Наверх
Вниз