Схід став ближчим.

Схід став ближчим.

Розповідь Василя Глухоти про гадяцьких волонтерів.

- Повідомлення, що готується поїздка гадяцьких волонтерів на Схід, мені прийшло із запізненням. Лише надвечір зателефонував до Олександра Зозулі, який буде старшим машини.

Той повідомив, що гуманітарку завантажено, намагалися впакувати якомога більше припасів, тому й вільного місця ще для одного, другого, пасажира не залишили. У цій поїздці крім нього, водія Володимира Титаренка буде ще гадячанка – Світлана Пухир, яка їде провідати брата Ярослава. Навряд чи вона відмовилася б від такої можливості зустрітися з рідною людиною. Тому я залишаюся вдома, можливо до наступної поїздки.

 


З Олександром Зозулею зустрічаємося наступного дня, після повернення зі Сходу, у волонтерському центрі, що знаходиться на першому поверсі колишнього готелю «Жовтень». Вже стало традицією з кожної поїздки привозити фотографії тих місць, де довелося побувати. Своєрідні візитки. Вперше Зозуля відвідав український Схід влітку минулого року, а нинішня поїздка була п»ятою. Правда в дорозі випадкові зустрічні, переважно військові, не люблять позувати перед фотокамерою. Був випадок, розповідає Олександр, коли , побачивши направлений на нього мобільний телефон, офіцер розгнівався і наказав сховати подалі, бо «заберу і викину в канаву». Також на дорогах, які ведуть на війну, забороняється користуватися навігаторами.

Олександр включив ноутбук і всі, хто був на той час у приміщенні, зібралися біля столу, щоб побачити свіжі фото. Петро Півень на одній з фотографій «впізнав» гадяцьку «буржуйку». Він організовував збір непотрібних у господарствах газових балонів. Достеменно ж встановити хто є виробником цього дива не вдалося. Лише гадяцькі волонтери відправили на Схід понад 40 плит.
Хтось впізнав на фото нашого земляка, до якого їздила сестра. Нічого незвичайного, адже Гадяч - місто не велике. Вже потім, під час розмови, Олександр Зозуля з гордістю повідомив, що за час поїздок зустрічав багатьох своїх учнів: «Приємно потиснути руку вчорашньому бешкетнику, а сьогодні дорослій мужній людині.»

У волонтерському центрі є карта українського Сходу. Прапорцями позначені місця служби наших земляків. Голова громадської організації «Народна Рада» Олександр Сиваш розповідає: « Ось тут і тут автомашини, які куплені за гроші від продажу пам’ятника!.. Тут жарко!.. На цей блокпост не вдавалося нам проїхати – грунтовка, підйом крутий. Залишаємо передачі у сусідів, ті вже якось доставляють!.. Цією дорогою, хоча й ближче, краще не їхати – (яма на ямі). Тут натрапили на пост, незрозуміло якісь люди зі зброєю, доки вони оглядали дві фури, ми проскочили!.. Буває, зупиняють на посту. Що везете? Куди? Почувши відповідь, відпускають. Мовляв, їдьте, там вас чекають!.. »
Розмову перервав телефонний дзвінок і Олександр Сиваш пішов. Якийсь дальнобійник намагався прорватися через місто по центральних вулицях. Його зупинили біля малого круга, викликали автоінспекцію.

У волонтерський центр приходять люди. Жінка принесла продукти і гроші. Хлопчина у військовій формі, зрозуміло звідки, зайшов провідати старих знайомих. Ще один чоловік без зайвих розмов поклав на стіл двісті гривень і швиденько зачинив за собою двері. Все те, що приносять у волонтерський центр небайдужі громадяни( гроші, одяг, продукти) облікує Зоя Кравець. Має в цій справі немалий досвід. Показує журнал обліку та руху матеріальних засобів, помісячні звіти. У двох кімнатах знаходиться все те, що найближчим часом буде відвезено на Схід землякам. Порядкують тут також Леся Донос, Світлана Павлюченко, Галина Шестопал.

 

Додому йшов повз церкву. Зайшов поставити свічки. В храмі хрестили дитя. Маленькій Валерії не було ніяких справ до наших дорослих турбот і проблем. Вона голосно висловлювала свої претензії до цього великого і незрозумілого світу. Затихла тоді, коли над нею з молитвою схилився священник. Все вирішувати рідним і хрещеним батькам цієї крихітки, тому чоловікові у військовому одязі, який стояв поруч з молодою парою і є рідною людиною цьому малюкові.

А запалені мною свічки горіли рівним, спокійним вогнем і не «плакали» оплавленим воском. Отже, все у нас буде добре? Простенька прикмета у яку так хочеться вірити.


Все у нас буде добре…
Джерело: Василь Глухота

Схожі статті:

Новини містаПоїздка в зону АТО

Новини містаВажко пораненого Сергія Долгополова

Новини містаВ черговий раз відвозили для наших солдат допомогу.

ТВ програма регіонПрограма "Регіон" від 8.08.2014


Рейтинг: 0 Голосів: 0

Комментарии

Нет комментариев. Ваш будет первым!

Наверх
Вниз